кричати

1) (видавати крик), ячати; репетувати, дертися, дратися, перериватися; горлати, горланити, горлопанити, ґвалтувати (на все горло); лементувати, лементіти, голосити (перев. із плачем); вищати, верещати (пронизливо, різко); зойкати, йойкати (від болю, страху, горя); покрикувати, скрикувати, скрикнути (не дуже голосно / час від часу)

2) (говорити, вимовляти із криком, дуже голосно розмовляти), репетувати, надриватися, надсаджуватися; волати, галасувати (щосили, перев. закликаючи допомогти, попереджуючи про щось тощо); горлати, горланити, горлопанити; лементувати, лементіти (перев. від болю, страху, горя); гримати, гриміти (звертатися до когось повищеним тоном з докорами); гаркати, гаркотіти (різко й уривчасто); рикати, ричати (звертатися до когось грубим, злим, роздратованим голосом); зойкати, йойкати (перев. із плачем); вищати, верещати (пронизливо, різко)

— Пор. вигукувати